З А К О Н У
К Р А Ї Н И
Про ратифікацію
Конвенції про захист прав і основних свобод
людини 1950 року, Першого протоколу та
протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції
Верховна Рада України п о с т а н о в л
я є:
Конвенцію про захист прав і основних
свобод людини 1950 року, підписану від імені
України 9 листопада 1995 року, Перший протокол,
протоколи N 4 і N 7 до Конвенції, підписані від
імені
України 19 грудня 1996 року, та протоколи N 2 і N
11 до Конвенції, підписані від імені України
9 листопада 1995 року у м. Страсбурзі, ратифікувати
з такими заявами та застереженнями:
1. Україна повністю визнає на своїй
території дію статті 25 Конвенції про захист
прав і основних свобод людини 1950 року щодо
визнання компетенції Європейської комісії
з прав людини приймати
від будь-якої особи, неурядової організації
або групи осіб заяви на ім'я Генерального
Секретаря Ради Європи про порушення Україною
прав, викладених у Конвенції, та статті 46
Конвенції про захист прав і основних свобод
людини 1950 року щодо визнання обов'язковою і
без укладення спеціальної угоди юрисдикцію
Європейського суду з прав людини в усіх
питаннях, що стосуються тлумачення і
застосування Конвенції. Україна повністю
визнає на своїй території дію статей 25 та
46 Конвенції про захист прав і основних
свобод людини 1950 року щодо протоколів N 4 і N 7
до Конвенції.
2. Положення пункту 1 статті 5 Конвенції
про захист прав і основних свобод людини 1950
року застосовуються в частині, що не
суперечить пункту 13 розділу XV "Перехідні
положення" Конституції України та
статтям 106 і 157 Кримінально-процесуального
кодексу України щодо затримання
особи та дачі прокурором санкцій на арешт. Ці
застереження діють до внесення відповідних
змін до Кримінально-процесуального кодексу
України або до прийняття нового
Кримінально-процесуального кодексу України,
але не довше ніж до 28 червня 2001 року.
3. Положення пункту 3 статті 5 Конвенції
про захист прав і основних свобод людини 1950
року застосовуються в частині, що не
суперечить пунктам 50, 51, 52, 53 Тимчасового
дисциплінарного
статуту Збройних Сил України,
затвердженого Указом Президента України від
7 жовтня 1993 року N 431, щодо накладення арешту
як дисциплінарного стягнення.
4. Україна повністю визнає на своїй
території дію підпункту "d" пункту 3
статті 6 Конвенції про захист прав і
основних свобод людини 1950 року щодо права підсудного
на виклик і допит свідків
(статті 263 і 303 Кримінально-процесуального
кодексу України, а щодо права підозрюваного
і обвинуваченого - лише в частині права
заявляти клопотання про виклик і допит свідків
та
проведення з ними очної ставки відповідно
до статей 43, 43-1 і 142 зазначеного Кодексу.
5. Положення статті 8 Конвенції про
захист прав і основних свобод людини 1950
року застосовуються в частині, що не
суперечить пункту 13 розділу ХV "Перехідні
положення" Конституції України та
статтям 177 і 190 Кримінально-процесуального
кодексу України щодо
дачі прокурором санкції на обшук, а також
щодо огляду житла. Ці застереження діють до
внесення відповідних змін до Кримінально-процесуального
кодексу України або до прийняття нового
Кримінально-процесуального кодексу України,
але не довше ніж до 28 червня 2001 року.
Голова Верховної Ради України О.МОРОЗ
м. Київ, 17 липня 1997 року
N 475/97-ВР
